Київське “Динамо” в першому матчі за Суперкубок Європи 1975 року в гостях здолало грізну “Баварію”.
Тріумфально перемігши “Ференцварош” у травневому фіналі Кубка володарів кубків 1974/75, кияни отримали право поборотися за ще один європейський трофей – Суперкубок УЄФА. Суперником “біло-синіх” у цьому протистоянні стала мюнхенська “Баварія”, що другий сезон поспіль виграла Кубок європейських чемпіонів.
9 вересня 1975-го, на Олімпійському стадіоні в Мюнхені відбулася перша зустріч команд. У складі господарів тоді значилося п’ять чинних чемпіонів світу – Беккенбауер, Мюллер, Маєр, Шварценбек і Капельман. “Баварія” вважалася однозначним фаворитом протистояння, до того ж з обойми “Динамо” вибули кілька гравців основи – Мунтян, Матвієнко й Онищенко не змогли зіграти через травми, а Веремєєв був дискваліфікований.
Але команда під керівництвом Валерія Лобановського вкотре довела, що здатна переможно вийти з будь-якої ситуації, виставивши дублерів, що рвалися в бій – Зуєва, Даміна, Слободяна.
“Я надаю велике значення поєдинкам за Суперкубок, – казав напередодні першої зустрічі наставник німців Деттмар Крамер. – У таких ігор велика спортивна підкладка. “Баварія” – єдина команда у ФРН, яка має можливість завоювати цей приз, що само по собі стимулює гравців. А для наших молодих футболістів це прекрасна можливість отримати міжнародний досвід найвищого класу”.
“Баварія” також підходила до битви з киянами не без проблем, зі складу мюнхенців випали троє провідних футболістів – Хенесс, Хансен і Андерссон. Серед місцевих уболівальників візит “збірної СРСР” до столиці Баварії не викликав значного ажіотажу – через високі ціни на квитки трибуни Олімпійського стадіону були заповнені наполовину.
На старті поєдинку обидві команди не поспішали йти вперед і оголяти тили, особливу увагу оборонним діям приділяли не тільки динамівці, у яких попереду був матч на своєму полі, але і господарі, котрі включили до складу п’ятого захисника – Вайса.
Однак із часом команди збільшили темп гри, усе активніше діючи в атаці. Із меж штрафного удари по воротах Маєра завдавали Блохін, Слободян, Буряк. Саме Леонід Буряк міг стати автором першого гола у ворота “Баварії”, завершуючи навіс Блохіна з лівого флангу. Але удар у динамівця вийшов м’яким і Цобелю вдалося винести м’яч із лінії воріт. Італійський арбітр Серджо Гонелла продовжив гру, хоча західнонімецький оглядач Ханс Шаффер стверджував, що снаряд усе-таки побував за стрічкою.
За кілька хвилин до перерви могла розраховувати на успіх і “Баварія” – Румменігге потужно пробивав з льоту, відправивши ігровий снаряд поруч зі стійкою.
Вирішив результат поєдинку єдиний м’яч, забитий Олегом Блохіним – але який! Цей удар називали і диво-голом, і голом століття. А в кінці сезону він допоміг Блохіну випередити Беккенбауера в голосуванні за володаря “Золотого м’яча” від France Football. Прийнявши м’яч на своїй половині поля на 67-й хвилині, динамівський форвард здійснив самостійний рейд до воріт “Баварії”, обігравши на шляху чотирьох захисників і воротаря суперників. З точним ударом у дальній кут Маєр впоратися не зміг – 0:1!
Природно, що у фінальному відрізку матчу “Баварія” організувала штурм воріт Рудакова. Однак динамівські захисники – не тільки досвідчені, а й молоді Дамін і Зуєв – не дозволяли Герду Мюллеру почуватися вільно, самовіддано вступаючи у відбір по дві-три людини. Відсутність кількох ключових виконавців не завадила динамівцям продемонструвати організовану і тактично збалансовану гру. До того ж на останніх хвилинах Буряк міг завершувати контратаку забитим м’ячем – його небезпечний удар із труднощами відбив Маєр. А останній свій шанс відігратися “Баварія” втратила незадовго до фінального свистка, коли в результаті виконання штрафного м’яч опинився у Беккенбауера, який пробив поруч із верхнім кутом воріт.
“Наша команда зіткнулася з дуже великими труднощами перед матчем – п’ятеро гравців не змогли вийти на поле. Ми знали, що “Баварія” зробить ставку на атаку. Нашим завданням було перекрити фланги та не дати супернику проявити свої швидкісні якості. “Баварія” сама себе розчарувала результатом матчу. На нашу думку, велика ставка робилася на індивідуальні можливості окремих гравців на шкоду колективним засадам сучасного футболу. Усі наші футболісти провели матч сильно, тому виділяти когось персонально не хочу. Тактичне завдання було виконано: ми стримали наступ господарів поля і за найменшої можливості небезпечно контратакували”, – підбив підсумок поєдинку Валерій Лобановський.
“Ми вивчали “Динамо”, серйозно готувалися до матчу з ним, але не очікували зіткнутися з такою тактично гнучкою грою противника, – визнав Деттмар Крамер. – Не сумніваюся, що на своєму полі кияни почуватимуться ще сильніше та впевненіше”.
Суперкубок УЄФА 1975 (перший матч)
9.09.1975. Мюнхен, Олімпійський стадіон. 32 000 глядачів
“Баварія” (Мюнхен, ФРН) – “Динамо” (Київ, СРСР) – 0:1
“Баварія”: Маєр, Хорсман, Шварценбек, Беккенбауер, Дюрнбергер (Рот, 46), Капельман, Цобель, Вайс, Румменігге, Вундер, Мюллер.
“Динамо”: Рудаков, Дамін, Фоменко, Решко, Зуєв, Коньков, Трошкін, Слободян, Буряк, Колотов, Блохін.
Гол: Блохін, 67.
***
У матчі-відповіді, який пройшов у Києві 6 жовтня, “Динамо” знову всуху обіграло “Баварію”. Заявок із Києва та інших міст СРСР на відвідування поєдинку надійшло в кілька разів більше, ніж міг вмістити київський Центральний стадіон. А ті, кому пощастило потрапити на переповнену арену, побачили ще один бенефіс 22-річного Олега Блохіна, який забив два голи у ворота Зеппа Маєра та забезпечив перемогу в Суперкубку Європи із загальним рахунком 3:0.
Джерело: ФК “Динамо Київ”. Всі фото блогу: ФК “Динамо Київ”
