– Роберто, які ваші перші враження від Києва, «Шахтаря» і тренувань?
– Добрий вечір! Я прибув сюди з великим ентузіазмом і хочу отримувати задоволення від роботи. Прибув в клуб, який вважаю топовим. Футболісти тут дуже сильні, і я хочу прищепити їм своє бачення гри, бути для них прикладом. Перші враження чудові. Мені здається, все занадто прекрасно, щоб бути правдою. У мене вже зараз встановилися чудові відносини з співробітниками клубу. Гравці – професіонали, досить серйозно ставляться до своїх обов’язків. У мене тільки недавно з’явилася можливість з ними познайомитися, і я радий тому, що побачив. Є всі передумови для того, щоб провести чудовий сезон. – У минулому сезоні «Шахтар» вперше за багато років залишився без трофеїв в Україні.
Однією з причин невдач називали занадто м’який характер вашого попередника Луїша Каштру. Ви вважаєте себе тренером-демократом або тренером-диктатором?
– Я б не хотів згадувати нічого з того, до чого не маю безпосереднього відношення. Не скажу ні слова про минулий сезон просто тому, що мене тут не було. Так, я знаю, що «Шахтар» в минулому сезоні нічого не виграв. Навпаки, для нас це додатковий стимул – жага перемог, трофеїв. Хочемо показувати себе з найкращого боку. Думаю, що розумний тренер не повинен вести себе однаково з усіма гравцями і у всіх ситуаціях. Якщо виникнуть такі ситуації, коли від мене знадобиться твердість, не переживайте, у мене досить твердий характер, я зможу її проявити. Познайомившись з однією групою футболістів, не думаю, що в роботі саме з ними потрібно проявляти себе в якості диктатора, – це не принесе плодів. Я відношу себе до тренерів-демократам, але не будемо забувати, що в кінці кінців в результаті все одно вирішую я.
– Напевно ви теж знаєте, що головним суперником «Шахтаря» в Україні є київське «Динамо», яке зараз очолює Мірча Луческу. Ви родом з Брешії. Ваша юність припала в тому числі на ті роки, коли Мірча Луческу очолював «Брешію». Напевно ви навіть ходили на стадіон дивитися на його роботу. Що думаєте про цього тренера і про майбутній суперництві з ним?
– Коли Луческу працював в «Брешії», я кожні вихідні, кожен матч проводив у фанатському секторі «Брешії» – це самий жаркий місце на трибунах. Луческу – великий тренер, маестро по його досвіду і майстерності. І для мене протистояння з таким сильним наставником буде додатковим стимулом проявити себе з найкращого боку. Постараюся підготувати свою команду якнайкраще до матчів з «Динамо». Знаю, наскільки вони важливі. – У минулому сезоні «Динамо» виграло всі три внутрішніх трофея.
Чи готові ви сьогодні заявити про те, що ваш прихід – це кінець гегемонії «Динамо»?
– Ні, я не візьму на себе таку відповідальність. Це не говорить про готовність або неготовність. Будь-яка людина, яка знає футбол, не візьме на себе таку відповідальність. З іншого боку, якщо ви запитаєте у мене, чи готовий я зробити все можливе, щоб гідно зустрітися з київським «Динамо», то так, звичайно, я з нетерпінням чекаю цих матчів. – 20 років тому у «Шахтаря» вже був італійський тренер – Невіо Скала. Гравці того періоду розповідали про те, що він іноді на базі сам міг приготувати спагетті. У вас є такі ж кулінарні здібності, як були у Невіо Скали?
– Ви знаєте, тренером бути досить складно, тому з мене вистачить і однієї роботи. – Що для вас стало вирішальним в тому, щоб прийняти пропозицію «Шахтаря»? Чи були пропозиції від інших клубів?
– Гарне питання. Повинен відразу сказати, що за час роботи в «Сассуоло» я дуже прив’язався до цього клубу, у мене були чудові стосунки з усіма гравцями. Коли приймав рішення про відхід, я багато спілкувався з Сергієм Палкіним, Даріо Срною і Жозе Боту. Для мене було важливо, що у нас однаковий погляд на футбол. Ми однаково дивимося на гру. І було відчуття, що ми знайомі вже років двадцять. Пропозиції від інших команд надходили, але я був досить твердий у своєму рішенні приїхати сюди, до Києва, працювати з «Шахтарем». Я зробив те, що хотів.
– Так склалося, що стратегія селекції «Шахтаря» будується на бразильських гравців. Прямо зараз основа успіху – це вони. Наскільки вам, італійському тренеру, комфортно працювати з бразильцями? Чи не буде мова проблемою в комунікації? Всі ваші попередники знали португальська …
– Звичайно, я згоден, це дуже важливе питання, але сподіваюся, що у мене не буде ніяких проблем. Крім італійського я володію іспанською мовою. Коли говорю на поле, бразильці, як правило, мене добре розуміють. Також володію англійською. Сподіваюся, з допомогою моїх асистентів, перекладачів з часом я також зможу спілкуватися і з українськими гравцями російською мовою.
– Вчора ви провели своє перше тренування в клубі. У ній були задіяні гравці, які раніше виступали в оренді: Юхим Конопля, В’ячеслав Танковскій, Валерій і Артем Бондаренко, Данило Сікан і інші. Чи можете ви сказати, що ці футболісти залишаться в команді на наступний сезон? Чи збираєтеся повертати інших футболістів з оренд? Наприклад, в Туреччині виступає Оларенважу Кайоде, а «Шахтар» зараз потрібний форвард.
– Питання комплектації команди ще не завершені ні в якому напрямку – ні в плані того, що хтось може прийти в команду, ні в плані того, що хтось її може покинути. У футболістів, які зараз тренуються з нами (ті ж Бондаренко, Танковскій, Сікан) є всі шанси залишитися в першій команді. І я не можу сказати, що побачив їх уперше. Я знайомився з командою, переглядав досить багато відео. Звичайно, мені потрібно більше часу, щоб подивитися їх в роботі, то, як вони тренуються, наскільки готові насамперед в ментальному плані, тому що «Шахтар» – дуже сильна команда. Розумію, наскільки складно закріпитися в такому сильному колективі. Я дуже вірю в здатності Мудрика і Судакова – вважаю, у них чудові шанси закріпитися в першій команді. Якщо ми хочемо бути на найвищих рубежах, на вершині, повинні вірити в молодих футболістів, і перш за все – в молодих українських футболістів.
– В одному з інтерв’ю ви говорили, що радилися з Паулу Фонсека з приводу переходу в «Шахтар». Що саме він розповідав вам про Україну і клубі? Можливо, попереджав про якісь труднощі?
– З Фонсека я розмовляв вже після того, як підписав контракт. Його думка ні в якому разі не було вирішальним. Я свідомо відсунув розмову з ним на період вже після підписання контракту, оскільки не хотів ніяких підводних каменів. Хотів уникнути випадковостей: щоб він випадково не сказав мені чогось поганого, чого, можливо, він сам і не хотів би сказати. Ми спілкувалися, коли контракт вже був підписаний.
– Ви вже закохалися в Київ? Що найбільше здивувало в Україні? До переїзду знали тільки «Динамо» і «Шахтар»?
– Я розумію, що Київ великий і дуже гарне місто. Шкода, що у мене не буде можливості дізнатися його по-справжньому, адже я приїхав сюди працювати, а робота тренера займає фактично всю добу. Український футбол я знаю насамперед по національній збірній, яку зараз очолює Андрій Шевченко, а у нього практично весь тренерський штаб з Італії. Що стосується «Шахтаря», можливо, для вас це буде сюрпризом, але я вас запевняю, клуб широко відомий в Італії. Тамтешні вболівальники і фахівці знають футболістів по іменах, прекрасно розбираються в команді і стежать за нею. В Італії почути «Шахтар» – це нормально, не дивина і не сюрприз. Що мене тут здивувало і що, як я думав, буде по-іншому? Організація роботи в клубі. Це неймовірно. Зокрема для мене, італійця, який знає ментальні особливості роботи в своїй країні. Я не очікував, що тут все буде організовано на такому високому рівні. Коли вперше зустрівся з президентом, зрозумів: все, що він робить у футболі, – від великої любові до футболу. Він справжній фанат футболу. Це дуже компетентний у футболі людина, яка хоче знати все, отримати відповіді на будь-які питання. І я вам скажу, що у мене є ще одна мета крім чисто футбольних, крім виграшу трофея і участі в Лізі чемпіонів, крім того, що я хочу прищепити «Шахтарю» гарний стиль гри. Я хочу добитися ще і того, щоб президент «Шахтаря» повернувся на трибуни в якості глядача. Це буде однією з моїх завдань на час роботи тут.
– Першим літнім новачком став Педріні. Хотілося б почути від вас характеристику футболіста і на якій позиції збираєтеся його використовувати. Чи не позначився чи якийсь «простий» в «Бенфіці», коли він не грав?
– Педріні – це футболіст для «Шахтаря». Гравець, який відповідає рівню «Шахтаря». Немає якоїсь однієї позиції – він може проявити себе на різних. І вибрати позицію для Педріні абсолютно не проблема. – У минулому сезоні «Шахтар» забив зі стандартів всього 13 м’ячів – це лише сьомий показник. Для порівняння: у «Динамо» після стандартів було 23 голи.
Яке місце в системі Де Дзербі займають стандартні положення і чи варто очікувати підвищення ефективності?
– Моя футбольна філософія полягає в тому, що команда повинна бути з м’ячем. Звичайно, стандарти важливі, але важливо також вміти грати і без стандартів. Мені здається, якщо занадто багато м’ячів забивається зі стандартів, значить, в якихось інших аспектах є недоробки.
– Чи визначилися ви з людьми, які будуть входити в ваш тренерський штаб? Чи можете назвати їх імена?
– Я приїхав зі своїм тренерським штабом, який був зі мною в «Сассуоло». Тут приєдналися два відеоаналітіка, які вже працювали в «Шахтарі». Це великі фахівці, я оцінив їх здатності. Плюс в моєму тренерському штабі будуть перекладачі, які допоможуть мені в спілкуванні з командою.
– Чи встигли приблизно ознайомитися з рівнем чемпіонату України? Чи можете відзначити гру якихось команд або роботу когось із тренерів?
– Я переглянув кілька матчів «Шахтаря» в чемпіонаті України минулого сезону. Попросив відеооператорів клубу підготувати мені певний список з усіма поєдинками, де буде вказано, хто тренує суперників. Але в ситуації, коли ми ставимо перед собою мету виграти чемпіонат, повинні підкреслювати важливість кожного майбутнього матчу і ні в якому разі не недооцінювати опонентів. З жодною командою чемпіонату України неможливо зіграти в півноги.
– На ваш погляд, яка ваша найбільше досягнення в кар’єрі? І чого вам потрібно добитися з «Шахтарем», щоб сказати: тепер ось це моє найбільше досягнення?
– Я в цілому задоволений своєю тренерською кар’єрою. Вважаю, отримав достатню компенсацію за свою працю. Я п’ять років був наставником команд Серії А. Почав працювати головним тренером в Серії А у віці 37 років. В останньому сезоні ми з «Сассуоло» посіли восьме місце, і я вважаю, що це максимум, який був нам під силу, межа наших можливостей. Ми виступили дуже добре. За фактом у нас немає ніякого трофея, але я відчуваю себе так, ніби виграв щось. Дуже важливо перемагати. Розумію, в який клуб я прийшов. Ми обговорювали це з президентом. Важливо не просто вигравати, а яким чином здобуваються перемоги і виграються трофеї. Спосіб досягнення успіху потрібно вибрати на початку шляху. Зрозуміло, що перемога, успіх – це фінішний відрізок. Але я як тренер повинен вибирати шлях, яким піде команда. Якщо, наприклад, забиваєш гол зі стандарту або після двадцяти послідовних поспіль передач, то можеш перемогти в обох випадках, але це два різні способи досягнення успіху. – У минулому сезоні «Шахтар» двічі зіграв внічию з «Інтером». Це був дуже потужний результат, але команда добилася його, зігравши від оборони, віддавши ініціативу супернику і обороняючись практично обидва матчі.
Чи готові ви відмовитися від свого атакуючого стилю, від володіння і контролю заради того, щоб домогтися важливих результатів в Європі?
– Футбол дуже різноманітний за своєю природою. Якщо ми говоримо про те, що відбувається зараз, в відправної точки, звичайно ж, я не готовий відмовлятися від свого стилю. Тим більше що мій стиль – це фактично стиль «Шахтаря», стиль футболу, в який команда грала і до мене. Якщо в ході якогось матчу я зрозумію, що буде правильно випустити додаткового захисника або відійти в оборону, зроблю це без коливань.
– Кого з ваших колишніх підопічних в «Сассуоло» ви хотіли б бачити в «Шахтарі»? Наскільки близький до переходу бразильський захисник Марлон?
– Я закоханий в кожного з футболістів «Сассуоло», з ким мені довелося працювати. Марлон в даному випадку не виняток. А далі, за великим рахунком, це питання клубу – як він вирішить і як надійде. Звичайно, коли йде пошук гравця на певну позицію, з певними якостями, вибір відбувається буквально між двома-трьома варіантами. Цілком можливо, що однією з цих трьох опцій буде Марлон. – Була інформація, що ви з тренерським штабом не збираєтеся привозити в Україну родини.
Чи не говорить це про несерйозність або нестійкості рішення жити в Україні?
– Ні, це невірна інформація, тому що деякі члени мого тренерського штабу приїдуть сюди разом з сім’ями. І потім, коли виконуєш таку роботу, це по суті везіння, привілей – виконувати таку роботу. І ти повинен робити все, щоб працювати якомога краще. Для цього потрібно чимось жертвувати. Бути на відстані з сім’єю – це якраз одна з таких жертв. Тому що хтось із нас буде на відстані зі своєю сім’єю, і це пояснює ту готовність до роботи, яка у нас є зараз, спрагу боротьби і бажання домогтися чогось разом з «Шахтарем». Заради цього ми готові від чогось відмовитися у своєму житті. Вважаю, що можливість працювати з «Шахтарем» – дуже важливий етап у моїй кар’єрі і дуже великий шанс. Думаю, що зможу тут вирости, стати краще. І зі свого боку допоможу «Шахтарю» вирости і стати краще.
– Ви сказали, що деякі члени вашого тренерського штабу привезуть свої сім’ї, але не уточнили про себе. – На даний момент моя сім’я залишається в Італії, але я сподіваюся, що вони будуть часто приїжджати. – Проводячи паралелі з Паулу Фонсека і з його першої прес-конференцією, він тоді сказав, що його сім’я буде часто сюди приїжджати. Всі ми знаємо, чим закінчилася історія Паулу Фонсека і України. Ви не боїтеся такого ж сценарію?
– Буду говорити тільки про себе. Я приїхав сюди для того, щоб працювати тренером. З тим, як я працюю тренером, у мене залишається занадто мало часу на особисте життя. Тому до мене з подібними питаннями краще не звертатися – мої двері закриті.
Серія А досить барвиста, вболівальники там гаряче підтримують свої клуби, в той же час в Україні ситуація трохи спокійніше. Чи буде вам не вистачати драйву чемпіонату Італії? При цьому «Сассуоло» і «Шахтар» не можна порівняти, адже «Шахтар» завжди був тут лідером, а «Сассуоло» – клуб середнього рівня в своїй лізі.
– Давайте не будемо забувати, що в останні півтора року в усьому світі практично не було уболівальників на трибунах. Природно, будь-який тренер, будь-яка команда хоче грати при повних стадіонах. Ми розуміємо, що футбол без глядачів втрачає досить багато.
Джерело: ФК Шахтар
